Як побороти співзалежність у домашніх умовах?

Як побороти співзалежність у домашніх умовах і чи можливо це зробити?

На даний момент це особливо актуально… Адже, на жаль, ми рідко знаходимо для себе час. А про те, що для ефективного результату треба ще кудись ходити, навіть не йдеться.

Цього разу Олексій Линник, керівник філії ГС “Пальміра Плюс” м. Київ, детально все розповів. І дав зрозуміти багато речей з приводу цього стам осіб на регіональному семінарі для рідних і близьких залежних!

Я не співзалежна!

“Я не співзалежна! У мене немає жодних проблем! Це наркозалежний винен у всьому…” За ширмою заперечення і бажанням перекласти провину на людину, яка “приносить проблеми”, ховається банальна річ. Звичайна відсутність мотивації займатися собою.

Безумовно, так набагато простіше! Звинуватити когось, а не фокусувати погляд на собі… Адже це боляче і неприємно бачити свої слабкі сторони. Але, хіба це нічого не нагадує? Саме так поводяться залежні, щоб якнайкраще приховати свою справжню сутність.

І все це заради того, щоб ввести в оману насамперед самого себе. Адже “у мене все добре, я не співзалежна”.

Співзалежність пов’язана з низькою самооцінкою?

Співзалежність тісно пов’язана із самооцінкою. Люди зі співзалежною поведінкою часто мають низьку самооцінку і можуть шукати підтвердження своєї цінності та значущості через допомогу і турботу про інших. Це проявляється в прагненні догоджати іншим, нехтуючи власними потребами та бажаннями.

У таких випадках, людина може відчувати себе цінною і потрібною тільки тоді, коли допомагає іншим або займається їхніми проблемами. Це створює залежність від схвалення та визнання з боку інших людей, що своєю чергою підтримує низьку самооцінку.

Робота над поліпшенням самооцінки часто є важливим аспектом подолання співзалежності. Це може включати терапію, розвиток навичок самоповаги, встановлення здорових кордонів у стосунках і врахування власних потреб і почуттів.

У чому відмінність турботи від співзалежності?

Турбота і співзалежність - це два дуже різні поняття, хоча іноді їх можна сплутати. Ось основні відмінності:

Турбота:

• Проявляється в допомозі іншим, не забуваючи про власні потреби та кордони.
• У турботливих стосунках зберігається баланс між даванням і отриманням.
• Людина, яка виявляє турботу, відчуває задоволення від допомоги іншим, але її щастя і самооцінка не залежать від цього.
• Турбота не призводить до почуття обов’язку або жертви власного благополуччя.

Співзалежність:

• У співзалежності людина надмірно фокусується на проблемах і потребах інших, часто ігноруючи власні.
• Співзалежна людина відчуває обов’язок допомагати, навіть якщо це шкодить їй самій.
• Самооцінка та емоційний стан співзалежного часто залежать від його здатності “рятувати” або догоджати іншим.
• Співзалежність може призвести до односторонніх стосунків, де одна сторона постійно дає, а інша - приймає.

Різниця між турботою і співз алежністю багато в чому полягає в мотивах і впливі цієї поведінки на особистий добробут і здоров’я стосунків.

Чому заперечення - найгірший ворог?

Усе описане вище, знову ж таки, можна назвати одним словом - заперечення. Воно - найгірший ворог під час одужання. Чому? Тому що, живучи в ілюзії “все гаразд”, навколо нічого не змінюється.

Що ж відбувається?

• Погіршення ситуації через відсутність розуміння проблеми та бездіяльність щодо неї.
• Страждання, безвихідь і застигле питання про причини цього погіршення.
• Нехтування всіма корисними рекомендаціями, оскільки “я знаю краще”…

Запитання ставлять назовні, хоча насправді коріння криється глибоко всередині. Переконати в цьому співзалежних майже неможливо… Вони заплутуються в хибних судженнях, не даючи згоди на визнання власної хвороби, і живуть у страшному лабіринті нескінченного жалю до себе та намагання змінити свого залежного…

А все могло б бути інакше… Адже, зруйнувавши всі повітряні замки й озирнувшись на все навкруги тверезим поглядом, можна було б вибратися з усієї цієї нерозв’язної головоломки.

Робота над співзалежністю та залежність

Чому ж надається така увага роботі над співзалежністю? І, яким чином до неї прикріплюється залежність? Давно відомо, що ці недуги обов’язково переплітаються між собою. Одна не може існувати без іншої. Тому, спілкуючись про позбавлення від них, можна впевнено заявити: працювати потрібно обом сторонам!

На практиці, звісно, виходить зовсім по-іншому. Рідні та близькі віддають свого залежного на лікування і вважають це єдиним обов’язковим пунктом одужання. І, нехтують відвідуванням груп і семінарів, адже хворий він, а не вони.

Така позиція призводить до певного “бунту” у залежних. Як так, сім’я, якій відомо про власну хворобу, нічого з цим не робить? Не дивно, що вони дотримуватимуться схожої позиції: даремно витрачатимуть час у відділеннях психо-соціальної допомоги, який міг би піти їм на користь…

Чи готові ви працювати над собою?

Напевно, найцікавішим на семінарі стало відкрите запитання… Чи готові ви постійно відвідувати групи для співзалежних і справді працювати над собою? Виявилося, що одиниці згодні на такі умови. Кожен знаходить собі “зручні” відмовки:

1. Робота.
2. Домашні справи.
3. Відсутність вільного часу навіть у вихідні.

Тобто, бажання, як такого, щось змінити, насправді немає… Це навело на роздуми… І, можливо, дало зрозуміти, що, можливо, все ж таки настав час докладати зусиль не лише до “лікування” свого рідного, а й самого себе… Але припинити шукати легких шляхів на кшталт “як побороти співзалежність у домашніх умовах”…