Що таке наркотичне сп'яніння – Наркозалежність
Наркотичне сп’яніння або синдром наркотичного сп’яніння - стан, що виникає після вживання наркотичних засобів, який включає певні психічні, соматичні та неврологічні симптоми, специфічні для кожного виду наркотику. Сукупність цих симптомів виражається ейфорією. Ейфорія є первинною ланкою в механізмі формування залежності від психоактивних речовин ( Пятницкая И. Н., 1994).
Вдумайтеся, наскільки складний набір механізмів, що діють в організмі людини, яка вживає наркотики: порушені психічні, соматичні, неврологічні функції. Хіба можна усунути такі серйозні збої за один сеанс?
Залежність настає після проходження первинного етапу звикання. Часовий період звикання до різних наркотиків коливається. Найкоротший шлях у опіоїдної групи, зокрема у героїну.
Небезпека полягає в тому, що спочатку наркотичні речовини спричиняють у людини прилив бадьорості й позитивних емоцій і лише потім приходять стан спустошеності та втрати інтересу до життя.
З часом починається глибший процес змін, дисбаланс у клітинах головного мозку. Наркозалежна людина починає по-іншому дивитися на своїх близьких, на роботу, на світ навколо себе. Її Всесвіт звужується до рамок одного всеосяжного інтересу - інтересу до Наркотику.
Подолання фізичної залежності від опіоїдів (героїну, препаратів снодійного маку, морфіну тощо) є не що інше, як зниження толерантності до дії специфічних мозкових рецепторів.
Деякі наркозалежні намагаються займатися самолікуванням. Одні вдаються до нової крайності - алкоголізму. Але, як відомо, це не приносить результату. Алкоголь чинить зовсім іншу дію на наркомана, ніж на здорову людину. Передбачуваної ейфорії в очікуваному розмірі не відбувається. Та й похмільний синдром, що настає після прийому неадекватного за дозуванням алкоголю, знову ж таки нагадує скоріше наркотичний, ніж алкогольний.
Інші, а це, як правило, наркомани зі стажем, піти від наркотичної ломки намагаються самостійно, за допомогою своєрідної “драбини”. Вони починають навмисне знижувати рівень толерантності до наркотику, переходячи на більш низьке дозування. Коли хворі “скидають” дозу, наркотик якоюсь мірою починає діяти сильніше, і задоволення від його приймання зростає та зберігається до того моменту, поки толерантність (ступінь звикання до наркотику) знову не підвищиться.
Збільшення толерантності і є головна причина поступового збільшення дозування, практично неминучого під час наркоманії. Наркозалежні люди винайшли й інші способи зниження толерантності, наприклад, до одних із найнебезпечніших - опіоїдних речовин.
Це і використання метадону або трамалу, застосування препаратів снодійно-седативної групи, перехід на психостимулятори або подолання наркотичної ломки “на суху”. Останній зі способів не може не викликати поваги, бо є, мабуть, героїчним для тяжко хворої людини, але від того, на жаль, і найменш популярним.
