Як допомогти хворому на наркоманію?

Історія мого переродження – відмова від наркотиків та повернення до життя

Історія з життя наркозалежного, який самостійно перестав вживати наркотики та допоміг ще багатьом людям зі схожою проблемою через анонімний клуб наркозалежних у Києві.

Як я став наркозалежним?

Вважаю, що сценарій моєї історії схожий на безліч інших, особливо типовий для молодих людей, дорослішання яких припало на “лихі 90”. Я почав вживати наркотики у свої 23 роки, коли познайомився з компанією, яка захоплювалася наркотиками. Багато хто з мого оточення ‘балувався’ травою, колесами, були й такі, що вживали наркотичні речовини ін’єкційно.

Перші кілька років я вживав легкі наркотики, такі як марихуана, але потім я перейшов на більш важкі наркотики, такі як кокаїн та метамфетамін. Я знав, що це неправильно, але мені важко було зупинитися.

Коли мої батьки дізналися про моє «захоплення», то швидко прийняли рішення відправити мене до моєї сестри до Херсона, в надії, що я зав’яжу, не піддаватимуся згубному впливу оточуючих, не зможу безперешкодно купувати ‘заборонку’. І це спрацювало, цілий рік я був у зав’язці, але це не завадило мені взятися за старе. Зрештою все закінчилося моїм поверненням додому до Одеси, де на мене чекала моя компанія, а отже і старе згубне заняття. Я й надалі продовжував вживати, не думаючи про наслідки. Одного дня я був затриманий із наркотичними речовинами правоохоронними органами, внаслідок чого опинився у в’язниці, на 6 років.

По виході з місць позбавлення волі я був 29-річним чоловіком, тому прийняв тверде рішення побороти свою залежність і розпочати життя з чистого аркуша. Майже через рік, моє життя змінилося, я зустрів гарну дівчину, ми одружилися. І все б добре, якби я одного дня не вирішив закинутися таблетками. З того моменту все пішло по накатаній, вкотре я опинився на дні. Моя сім’я була виснажена і ненавиділа мене, бажаючи смерті. Тоді я й усвідомив, що без кваліфікованої допомоги я не впораюся.

Моє повернення

У 2012 році родичі відправили мене на курс реабілітації до клініки для наркозалежних до Харкова. На етапі очищення організму я не витримав і втік. Головна проблема в тому, що чим більша залежність, тим важче взяти себе в руки, не все відразу. Спершу потрібно налагодити режим сну, харчування, фізичних навантажень, тоді й йдуть слабкість і дратівливість. Найцікавіше, що, пройшовши всі ці етапи відновлення думки про наркотики, не виходять з голови ні на хвилину. Я вирішив повернутися на лікування, пересилив себе і вже через 3 тижні настав реабілітаційний період, який полягав у проходженні психотерапії.

Фахівці стверджували, що перебуваючи в клініці триматися найпростіше, куди гірше буде там на волі, де немає обмежувачів. Після закінчення курсу психологи радили звернутися за допомогою до групи, яка надає підтримку колишнім наркозалежним. Я прислухався до них і після виходу з клініки одразу подався до зборів.

Відчай — дар

Програма підтримки наркозалежних була заснована в Сполучених Штатах Америки, а в Україні з’явилася лише в середині 90-х років. Її суть полягала в тому, що надаючи допомогу та підтримку іншим залежним ти сам уникаєш вживання. Насправді наркоманія це не прояв слабкості чи відсутності волі, а серйозна недуга, яку складно вилікувати. Головне, усвідомити, що ценебезпечне захворювання, а ще важливіше прийняти її наявність. Людина повинна розуміти, що хоч вона і здолала проблему, але щоб викорінити її, остаточно необхідно працювати ще не один рік. Учасники групи не просто зустрічаються, але ще й розповідають один одному про свої проблеми, переживання, сни, думки. Такі спілкування дають можливість відпустити ситуацію і почути розумні поради з боку.

Група — друга сім’я

Звичайно, згодом люди з групи стають не просто знайомими, а справжньою родиною. Головне, що завдяки ній, ви навчитеся уникати тих найгірших компаній і ненадійних знайомих, у присутності яких можете дозволити собі зірватися. Учасники групи нічого не вимагають, важливо лише виговоритись і тоді можна отримати мотивацію та підтримку.

Всі учасники групи рівні між собою, незалежно від статі, займаної посади тощо. Всі мають одного ворога і кидають усі сили на боротьбу з ним.

Все, над чим працював багато часу, може зруйнуватися в одну мить, а на відновлення можуть піти роки.

Одужання — це довгий, тернистий шлях, однак успіхи його проходження можуть дуже швидко зруйнуватися. Завоювати довіру близьких знову дуже важко, якщо раніше вони піддавалися обману тривалий час. Тому я живий приклад, налагодження стосунків з рідними – це складний процес.

Після розлучення з дружиною я ще три роки намагався налагодити взаємини і це нормально, адже раніше їй довелося в мені розчаруватися.

Група в Одесі

Після повернення з Києва до Одеси я зустрів ще 7 осіб, які також були учасниками групи. Спочатку ми почали бачитися, разом їздили в інші міста, проте цього було замало. Результатом наших роздумів стало створення власної групи підтримки наркозалежних. Повноцінно відкритися ми змогли вже у 2014, орендували гарне приміщення, набрали групу новачків та почали проводити регулярні зустрічі. Зустрічі проходять так само як у Києві — щодня наша група складається з 10-12 учасників. Зі всієї команди ще ніхто не зірвався, втім як і я, ось уже 8 років тримаюся. Група дала мені багато чого і я щасливий, що в мене з’явилася така можливість.