Як поводитися з наркоманом?

Якщо Ви не вживаєте наркотики, Вам важко зрозуміти психологію наркомана, навіть коли Ви давно знайомі з ним. Мені також важко зрозуміти їх, знаєте чому? У нас з ними різні життєві цінності, їх мало цікавить здоров’я, повага оточуючих, спокій і чиста совість, якщо перераховане заважає отримувати наркотики в тих кількостях, що задовольняють їх (а запити зростають постійно, такий закон фізичної залежності!).

Наркомани нас теж погано розуміють

Але я багато розмовляв із наркологами, з родичами наркоманів і вибрав з їхніх розповідей найбільш, як мені здається, розумні способи взаємин із цими хворими.

Я в жодному разі не стверджую, що ці способи підходять до будь-якої ситуації і тим більше, що вони є ідеальними. Звісно, вони різкуваті, прямолінійні й не цілком збігаються з нормами загальноприйнятої моралі. Отже.

При випадковому знайомстві з наркоманом

Ви можете, звісно, обговорити ті чи інші проблеми, що стосуються наркоманського життя. Але не раджу вступати з ним у жодні ділові стосунки наркомани, якщо навіть не збираються навмисно обдурити Вас, вони все одно залишаються людьми вкрай необов’язковими. Розраховувати на них можна тільки тоді, коли вони очікують від знайомства відчутної для себе вигоди. Частіше ж усі історії, які вони розповідають, є прелюдією до більш-менш дрібного шахрайства.

Тому якщо Ви відчуваєте до себе підвищений інтерес наркомана, краще швидше з ним розлучитися

Якщо недавно з’явився у Вас друг (або подруга), який раптом виявляється наркоманом, краще припинити знайомство, навіть якщо він (вона) здається цікавою людиною або запевняє Вас, що заради Вас припинить вживати наркотики. Імовірність сприятливого результату дуже мала, навіть усією міццю сучасної медицини не вдається повністю вилікувати наркоманію, а Ви неминуче зазнаєте матеріальних і ще більш тяжких моральних збитків.

Тож швидше позбудьтеся його. І чорт із ним, із цим наркоманом.

Якщо у Вас ділові стосунки з наркоманом

Запам’ятайте: зазвичай наркомани вкрай необов’язкові, брехливі, жадібні та егоїстичні. Їхня поведінка загалом непередбачувана і залежить часто тільки від концентрації наркотику в крові.

Наприклад: зараз наркоман справляє враження цілком розумної, спокійної і доброзичливої, навіть душевної людини. Цілком можливо, що через чотири години він здасться Вам безпричинно нервовим і дратівливим, а може, і “буйно схибленим”. Значить, настала абстиненція. Ще через дві години він може виглядати, як сонний, недоумкуватий ідіот - значить, встиг “ підколотися”. Пройде години 3, і вона знову цілком нормальна людина.

І цикл починається спочатку.

Найкраще все-таки припинити справи з наркоманом. Наркомани дуже ненадійні ділові партнери, особливо якщо вони виступають від власного імені. Крім того, це доволі жадібний народ. І вони легко брешуть, “брешуть як дихають” за їхнім власним висловом. Якщо Вам все-таки доводиться вирішувати з ними якісь питання, пам’ятайте про те, що я Вам кажу:

Ви повинні мати якомога більше документальних свідчень обіцянок і зобов’язань наркоманів.
У жодному разі не довіряйте речі та гроші наркоману навіть під письмові зобов’язання: він може продати будь-яку річ і “проколоти” будь-яку суму, не замислюючись про можливий суд і термін ув’язнення. Навіть якщо його посадять, гроші до Вас уже не повернуться.
У Вас завжди має бути в запасі щось, що дуже цікавить наркомана (тільки не зв’язуйтеся з наркотиками, Ваші партнери Вас “здадуть”) для стимуляції виконання ним його ж зобов’язань.
Ваші партнери наркомани не повинні знати, як можна вкрасти предмети, що їх цікавлять (якщо їх можна вкрасти) наркомани перед крадіжкою не зупиняються.
Якщо можливо, не давайте їм своєї адреси і навіть телефону.
Намагайтеся не брехати наркоманам і не порушувати своїх обіцянок. Чужі слова наркомани пам’ятають дуже добре і порушення їх розцінюють як дозвіл на шахрайство. До того ж у багатьох із них існує правда, своєрідне “почуття поваги” до чесних людей.

Якщо наркоман Ваш близький родич або друг

Це найважча ситуація. Від близької людини не відвернешся. Іноді, щоправда, батьки знаходять у собі сили відмовитися від своїх дітей, коли діти стають нестерпними. Але частіше догляд за наркоманом - довічний хрест. А егоїстів більших, ніж наркомани, світ не бачив. Вони без сором’язливо використовують своїх ближніх, не замислюючись про їхні сили і можливості.

Психіатри вважають, що внаслідок спільного життя з наркоманом його родичі заробляють собі справжню психічну патологію ( яка, своєю чергою, спричиняє й інші хвороби), і навіть придумали діагноз для родичів наркомана: “співзалежність”. Під “ співзалежністю” мається на увазі, що у родичів і близьких наркомана внаслідок постійної психічної травми і спроб пристосуватися до неї виробляється комплекс особливих рис характеру, які заважають нормальному і щасливому життю.

Запитання батьків: Чи можна сказати, що наркоман сам має право вирішити, вживати йому наркотики чи ні? Відповідь: а як Ви йому забороните?

Зазвичай близькі наркоманів намагаються якомога довше приховувати своє нещастя від знайомих, друзів і рідних. У результаті вони залишаються з проблемою сам на сам. А один у полі не воїн.

Тому раджу одразу ж спробувати зв’язатися з громадськими організаціями або соціальними службами, здатними надати психологічну та консультативну допомогу. Нині допомога наркоманам та їхнім близьким переважно анонімна.

Принаймні у Вас не буде відчуття, що Ви самотні у своїй страшній біді.

Будь-які батьки чудово розуміють (якщо хтось не розуміє, я підкажу): наркоман у якомусь сенсі залишається нетямущою дитиною, у нього дитячий підхід до дорослих проблем. Він легковажний, нетерплячий, самовпевнений, не зважає на можливості інших та об’єктивні обставини, упевнений, що все зійде йому з рук, адже в душі він хороша людина і не робить нікому зла навмисно.

При цьому багато наркоманів дійсно є добрими і хорошими дітьми. На жаль, це помітно тільки тоді, коли їм вистачає наркотиків.

Запитання батьків: Чи варто виганяти наркомана із сім’ї? Не знаю. Велика ймовірність, що поза сім’єю він загине або потрапить до в’язниці, а там люди не стають ні здоровішими, ні кращими за характером. Від наркоманії у в’язниці теж не виліковуються. Але, з іншого боку, якщо він Вас уже нестерпно дістав або загрожує Вашому здоров’ю і добробуту (здоров’ю і добробуту інших членів сім’ї) краще вигнати його. Все одно Вам не вдасться постійно вберігати її від небезпек, і вона рано чи пізно все ж таки загине або потрапить до в’язниці.

Радити щось щодо правил поведінки з наркоманом близьким (адже зазвичай це син або дочка) дуже важко. У всіх сім’ях ситуація різна, до того ж вона постійно змінюється, люди залежать одне від одного то сильніше, то слабкіше і прив’язані одне до одного коли більше, коли менше. Духовно і фізично батьки можуть бути сильно виснажені або, навпаки, дуже міцні. Розрізняються сім’ї і за матеріальними можливостями. Тому здебільшого Вам доведеться ухвалювати рішення, спираючись на власний досвід та/або інтуїцію. Але кілька порад я все ж дам.

По-перше, постарайтеся позбутися непродуктивного почуття своєї провини за проступки своєї дитини. Якщо вона достатньо доросла, щоб не виконувати Ваших вимог, значить, і для того, щоб відповідати за свою поведінку самостійно. Ви все одно не зможете прожити її життя за неї, і не картайте себе даремно. Навіть якщо Ви знайдете причину його пороку в дефектах Ваших методів виховання, що Ви зможете зробити з цим зараз?
Стосунки з наркоманом мають будуватися на твердих правилах, не схильних до змін. Він точно має знати, як Ви поставитеся до тієї чи іншої його витівки або проступку і що зробите у відповідь. І якщо вона вчинила щось погане, Ви маєте дотримуватися своїх правил або обіцянок до кінця (те ж саме щодо її добрих справ).

Питання батьків:

Чи треба бути жорстким або, навпаки, поступливим з наркоманами членами сім’ї? Я думаю, не слід бути ні жорстким, ні поступливим, просто треба, щоб і Ви, і він незмінно дотримувалися правил, однакових для всіх. У будь-якому разі вона має добре уявляти Ваше ставлення до наркоманії та Ваші дії залежно від тієї чи іншої ситуації. Змусити ж припинити наркотизацію погрозами або, навпаки, слізно вмовити її “не колотися” навряд чи вдасться.

Ви маєте бути винятково правдивими з наркоманом. Якщо він знає, що йому можуть збрехати, він не буде ні довіряти Вам, ні виконувати Ваші умови.
Не варто приховувати правду про те, що Ваша дитина вживає наркотики, від рідні та друзів. На це є дві причини: по-перше, вона може користуватися їхньою необізнаністю, щоб виманювати гроші на наркотики; по-друге, таку Вашу поведінку вона розцінює як неявну, але все ж таки згоду миритися з її наркоманією (за принципом: “Якщо батьки приховують, значить, я не так уже й сильно відрізняюся від нормальних людей, значить, усе не так уже й страшно”).
Ба більше, якщо батьки друзів Вашої дитини не знатимуть про її проблему, у неї буде більше шансів зробити наркоманами тих дітей, які поки що не знайомі з наркотиками. Не знаю, чи зможете Ви собі пробачити таке. Крім того, інші батьки за слушної нагоди не зможуть його втримати від злочину, якщо не розумітимуть його прагнень. Взагалі, я вважаю, що наркоманія поширюється так стрімко тому, що люди приховують свої нещастя, соромляться про них говорити, вважають їх ганебними або нікому не цікавими. Так давайте ж не мовчати! Адже з наркоманією можна боротися тільки разом.

Запитання батьків:

Чи треба повідомляти батькам наркоманів про те, що їхні діти хворі, якщо у Вас є такі підозри? Непросте запитання. Мені здається, потрібно. Батьки дитини можуть бути недосвідченими, і навіть не очікувати такого, у такому разі Ваше попередження може допомогти їм швидше приступити до необхідних дій. Навіть якщо вони образяться і вилають Вас, Ваше попередження все одно допоможе їм, і Ви матимете право пишатися собою. Якщо до того ж Ви матимете рацію, то їм доведеться вибачитися перед Вами, якщо вони порядні люди.

Можливо, це підходить не для всіх батьків, але все одно замисліться над цим: якщо Ваша дитина звикла, що Ви ліквідуєте наслідки її проступків (витягаєте її з міліції, розплачуєтесь з її боргами), чи буде в неї стимул, щоб змінити своє життя і ставлення до наркотиків?

Питання батьків:

Чи повинні ми давати дітям гроші на наркотики? Адже якщо не давати, вони змушені скоювати злочини. Я не можу відповісти на це запитання однозначно. Це особиста справа самих батьків, і вони чинять, виходячи зі своїх життєвих принципів. Моє ж особисте ставлення таке: даючи гроші на наркотики, ми ніби підтримуємо безбідне існування наркомана, і в нього менше стимулів припинити наркотизацію. Жодних батьківських грошей на наркотики не вистачить, і наркоман однаково буде красти або торгувати зіллям. Давати гроші, на мою думку, можна тільки тоді, коли стан здоров’я наркомана вкрай важкий (тобто він помирає), а медична допомога відкладається з незалежних від нього причин.

І останнє. Знайте, що Вам слід набратися терпіння, наркоманія - довічне захворювання, і навіть якщо Ваш близький припинив уживати наркотики, все одно Вам не можна втрачати пильність і розслаблятися.

Будь-який малозначний фактор, який Вам здається дріб’язковим, може призвести до відновлення наркотизації.