Глосарій - Наркозалежність

Глосарій термінів і скорочень

Абстинентний синдром (синдром відміни) - група симптомів різної тяжкості

1. група симптомів різної тяжкості, що виникають під час переривання або зменшення дози психоактивної речовини чи алкоголю, які вживалися систематично протягом тривалого часу. Супроводжується фізіологічними порушеннями;
2. хворобливий стан, що характеризується фізичними (соматичними) розладами, які настають унаслідок припинення вживання наркотичних речовин або медикаментів, щодо яких сформувалася фізична та психічна залежність. Абстинентний синдром у наркозалежних може проявлятися як у легкій (“Кумар”), так і у важкій формі (“ломка”).

Детоксикація - комплекс медичних заходів, спрямований на виведення людини зі стану інтоксикації наркотиками.

Залежна особистість - людина з деструктивною (адиктивною) поведінкою, що виражається в прагненні до уникнення реальності шляхом зміни свого психологічного стану через встановлення емоційних стосунків не з іншими людьми, а з предметами або з активністю (наркотики, алкоголь, азартні ігри, інтернет та ін.).

Залежність - сукупність когнітивних, поведінкових і фізіологічних симптомів, які вказують на те, що в індивіда порушено контроль над вживанням психоактивних речовин, і він продовжує вживання, незважаючи на шкідливі наслідки.

Здоров’я - стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

Лікування (при наркоманії) - комплексний процес зі здійснення діагностики, допомоги та піклування щодо особи, яка має проблеми, спричинені вживанням будь-яких психоактивних речовин (ПАР) або алкоголю.

Програма ресоціалізації - структурований набір соціально - психологічних, педагогічних та реабілітаційних заходів, об’єднаних однією філософією.

Психоактивна речовина - речовина, вживання якої призводить до змін когнітивних (пізнавальних) та афективних процесів. Включає в себе як ліки, так і наркотичні та токсичні речовини. Дуже часто так визначають вживання наркотиків, інгалянтів і немедичне вживання лікарських препаратів.

Реабілітація

1. Комплекс медичних, педагогічних і соціальних заходів, спрямованих на відновлення (або компенсацію) порушених функцій організму, а також соціальних функцій і працездатності хворих та інвалідів;
2. Процес, у результаті якого індивід досягає оптимального стану здоров’я, психологічного функціонування та соціального благополуччя;
3. (У галузі наркології) - процес, за допомогою якого індивід із розладами внаслідок вживання психоактивних речовин досягає оптимального стану здоров’я, психологічного та соціального благополуччя.

Ресоціалізація - комплекс соціально-психологічних, педагогічних і реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення та набуття навичок, необхідних для поліпшення якості життя особистості та її повноцінне включення в соціальне життя.

Рецидив - повернення до вживання психоактивної речовини після певного періоду утримання з виходом на попередній рівень залежності. Деякі автори виділяють “зрив” - окремий випадок вживання психоактивної речовини.

Синдром залежності - комплекс когнітивних, поведінкових і фізіологічних симптомів, що може виникнути після повторного вживання речовини та зазвичай включає: сильне бажання вжити психоактивний засіб; порушений контроль над його вживанням; систематичне вживання, незважаючи на шкідливі наслідки; вживання психоактивного засобу, незважаючи на шкоду іншим видам діяльності й виконанню обов’язків; підвищена толерантність; стан відміни (абстинентний синдром) під час припинення вживання психоактивного засобу.

Соціалізація

1. повноцінне включення людини в усі сфери соціального життя;
2. двосторонній процес засвоєння індивідом соціального досвіду того суспільства, до якого він належить, з одного боку, та активного відтворення й нарощування ним систем соціальних зв’язків і відносин, у яких він розвивається, - з іншого;
3. соціалізація людини - процес перетворення людської істоти на суспільний індивідуум, утвердження її як особистості, включення в суспільне життя як активної та дієвої сили. С. л. - це двосторонній процес засвоєння індивідом соціального досвіду (цінностей, норм, взірців поведінки) того суспільства, до якого він належить, та активного відтворення і збагачення системи соціальних зв’язків і відносин, у яких він розвивається.

Соціальний супровід - робота, спрямована на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення їхнього соціального статусу.

Споживач послуг / клієнт / учасник програми - залежна особа, яка прийняла добровільне рішення пройти програму ресоціалізації в конкретному Центрі.

Центри ресоціалізації - центри будь-якої форми власності, що здійснюють комплекс заходів, спрямованих на ресоціалізацію залежних.

Якість життя - ступінь задоволення матеріальних і нематеріальних потреб індивідуумів, родин і спільнот; також визначається об’єктивними показниками (кількісними та якісними, матеріальними та вартісними), скажімо, тривалістю життя, рівнем бідності, рівнем злочинності, висотою доходів, рівнем освіченості, а також суб’єктивними, як-от: ступенем задоволеності умовами життя і різними його аспектами (рівень щастя, наявність психічних стресів, сенс життя).

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

АА - спільнота анонімних алкоголіків.

АН - спільнота анонімних наркоманів.

ІПВ - індивідуальна програма одужання.

ПАР - психоактивні речовини.